Вивідка, вивідування. (словник тропів)
Вивідка — див.: Вивідування.
Вивідування, або Вивідка, — різновид апострофи; звернення персонажа твору до співрозмовника з прихованим запитанням, мета якого — довідатися про його істинне ставлення до когось, готовність прийти будь-що на допомогу або дізнатися про характер, вдачу, вміння нестандартно мислити тощо. Інколи В. використовують із підступним наміром. В. надає розмові психологічно-педагогічного забарвлення. Наприклад, у народній пісні «Ой я маю чорні брови, маю карі очі» дівчина запитує козака, чому він виявляє до неї недостатньо уваги та ще й вагається. Козак відповідає зухвалою порадою, аби дівчина збудувала місток через ярок, щоб добре було ходити до неї. Вона, не обурившись, пояснює: коли б мала своїх майстрів, то задовольнила б його забаганку і збудувала місток, укрила б його плиточками і поставила дубові бильця. Так козак довідався, що дівчина не лише по-справжньому любить його, а ще й має м'який характер. В іншій народній пісні «Летів пташок понад воду» дівчина просить хлопця, щоб він відвів її додому, бо має лиху матір, яка буде її бити. Парубок погоджується за умови, якщо вона відгадає загадку:
А що сходить без насіння,
А що росте без коріння,
А що грає — голос має,
А що плаче — сліз не має?
Дівчина загадку відгадала:
Сонце сходить без насіння,
Камінь росте без коріння,
Скрипка грає — голос має,
Серце плаче — сліз не має.
Герой роману Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Мирін Гудзь зустрів Марину Зайцівну, коли вона брала воду з копанки і співала тихим мелодійним голосом. Він уподобав дівчину, попросив води, а вона глянула на нього ласкаво і подала відро. Проте козак удавано заковерзував — вода не сподобалась: «А бодай тебе, з такою водою... яка мутна та нечиста!». Марина, не виправдовуючись, миттю вихлюпнула воду з відра на землю і набрала свіжої. Так Мирін переконався, що Марина має не тільки чарівну вроду, чорні очі, ніжний голос, а й м'яке серце, спокійну, лагідну вдачу. У деяких фольклорних творах В. завершується драматично або й трагічно: у народній пісні «Ой у полі криниченька» дівчина просить коханого Сидора, щоб її посватав. Однак парубок каже, що боїться її брата, і якщо вона його отруїть, тоді пришле старостів. Сидір радить дівчині, як і де дістати отруту і напоїти брата. Сестра виконує це замовлення, і у фіналі пісні брата поховали, а сестру-вбивцю закували в кайдани.